Успеть бы, жизнь грехом сжигая
Найти дорогу в кущи рая….
…И тайны нет, сия дорога
С Небес идущая от Бога
Не кто иной, как Сын Господний!
Успеть бы ковы преисподней
Снять не стыдясь, и бросить вон.
Беда же в том, что ков тех звон
Господний голос заглушает,
Да так, что дух изнемогает,
И плоть господствует над духом!
Зовёт Христос. Да бренным ухом,
Привыкшем слышать звон греха,
Нельзя услышать крик Христа!
Успеть бы ковы злые снять
И ноги Господа обнять,
Омыв слезою покаянной…
Успеть бы с сутью окаянной
Расстаться, дух свой обновя.
И жить, как малое дитя,
Во всём на Бога уповая!
Угасла ночь. Заря святая
С Небес на землю пролегла!
Грызёт конь Божий удила,
И взор его огнём горит!
Беда тому, кто духом спит!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
