На него упало серое небо,
Немного качнулось и упало на него.
Ему всегда казалось, что он счастливчик,
Но серое небо придавило его.
У него внутри было серое солнце,
Солнце, не светившее и не гревшее.
Оно роняло внутрь его кипящие слезы,
И они разъедали душу его.
В его душе жили голые деревья,
Перевернуты стояли, корнями вверх.
Они кололи его ветвями, они стучали ему в уши,
Так что он перестал чувствовать и оглох.
О, Бог мой, Бог, зачем всё это?
Зачем этому мальчику внутренняя дрожь?
Он был как светоч – он стал как угли.
Верни ему, пожалуйста, радость и любовь.
Ты его Пастырь, его Господь ты,
Я верю, Ты все еще его ведешь.
И старая осень в душе его – случайность,
Она заменится на летний дождь.
Этот дождь всё смоет, этот дождь очистит
Всё, что тайно чернело в душе его.
Этот дождь напоит его соком березы
И наполнит миром глаза его.
Ольга,
Молдова
Просто читайте, и если Вам это доставит каплю удовольствия, я буду просто счастлива.
Прочитано 12648 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Есть мысль но над рифмой нужно бы поработать. Мысль без рифмы - это проза.
Успехов и благословения.
Нина
2008-07-31 11:22:07
Своеобразное стихотворение. Хоть в нём не отточены рифмы, но стих почему-то всё равно волнует. Очень хорошо показана растерянная душа молодого человека. И ему очень хочется помочь...
Вершина - Сергей Сгибнев Была я "единицей измеренья":
Собою измеряла Пропасть Ада
…………………………………………………………………….
И, наконец, достигла я итога:
Как лужица весной - житьё мирское...
(Вера Овчинникова)
Как мало людей достигают этого понимания! Мы цепляемся за лужицы, когда перед нами океан! И он - для нас!
(Слава Господу!! И спасибо Вере за вдохновение)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
